
Степан Процюк. "Маски опадають повільно". Київ, 2011, видавництво "Академія".
Книжкова премія ВВС Україна "Книга року ВВС-2011" представляє кожну з 32 книжок Довгого списку (претендентів на звання Книги року): обкладинка, сторінка тексту та короткий відгук одного чи кількох експертів.
Лауреата премії "Книга року ВВС-2011" буде названо в грудні.
Також у грудні журі премії визначить переможця конкурсу читацьких рецензій Клацнути "Читач року".
Клацнути Тут - сторінка Книги року ВВС- 2011
Віра Агеєва, професор Києво-Могилянської Академії і член журі премії "Книга року ВВС", представляє книгу Степана Процюка.
"Роман Степана Процюка Маски опадають повільно – це художня біографія Володимира Винниченка.
Ґрунтуючись переважно на його багатолітніх щоденникових записах, автор детально відтворює труди і дні модного, часами навіть скандального драматурга й романіста, знаменитого політика, зрештою, вже по Другій світовій війні, самітника-еміґранта, котрий пробує рядитися в того чи то філософа, а чи пророка, не розуміючи, що вже фатально розминувся з часом, що його рецепти суспільного порятунку як мінімум наївні.
Степан Процюк намагається розгадати таємниці цього феєрично багатого на події життя, найбільше послуговуючись інструментарієм психоаналізу. Отож чи не всі Винниченкові злети й поразки, химерність вчинків і алогізм вибору в багатьох критичних ситуаціях пояснено переважно складністю стосунків із владною матір'ю, синдромом дитини, роками обділеної любов'ю й увагою.
Перша сторінка книжки
Підхід іноді цікавий, але вочевидь недостатній для повноти аналізу.
Жахлива дитина українського модернізму, Винниченко неабияк дратував своїх сучасників, особливо ж – літературних батьків. У романі згадано й істеричні прокляття Івана Нечуя-Левицького за зраду та споганення рідної мови, і коректну напруженість стосунків з Михайлом Коцюбинським, і прикру колізію з хлоп'яцькою заявою Винниченка про намір позиціонувати себе як російського письменника (бо земляки, мовляв, не здатні належно його оцінити), заявою, відповіддю на яку була драма Лесі Українки Оргія.
А коли в середині 40-х до нього озвалися письменники молодшого покоління, мурівські ворохобники Юрій Косач та Іван Багряний, Володимир Винниченко вже не хотів долучатися до їхніх дискусій і проектів.
Гра з масками вдавалася Винниченкові не завжди. Втім, дошукатися його справжнього, позбавленого масок, Степан Процюк теж (на щастя!) не зміг. Не думаю, що автор мав щодо цього ілюзії. Він натомість розкрив складність біографії, багатоликість віртуозної гри на театрі життя".





